/proektcipok-topirec.docx

Творчий проект

на тему:

Чоловічий аксесуар у етнічному стилі

«Ціпок-топірець»

Виконав: Кабаков Євгеній Ігорович

Учень 11 класу

Війтівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Керівник: Валовий Василь Петрович

2015 рік

 І. Організаційно – підготовчий етап

       Актуальність проекту

На уроках трудового навчання та відвідуючи гурток з художньої обробки деревини я оволодів різними техніками та  технологіями  обробки матеріалів. У повному обсязі засвоїв прийоми роботи з різним інструментом та обладнанням. Найбільш до вподоби мені оздоблення виробів контурним та геометричним різьбленням.

       Моє хобі це виготовлення сувенірів та їх оздоблення різьбленням. Крім цього полюбляю подорожі та відпочинок на природі, цікавлюсь історією та народознавством.

       Отримавши завдання виконати проект на тему: «Чоловічий аксесуар у етнічному стилі» мені спало на думку виготовити сувенірний топірець як у народностей що населяють Карпати.

Топірець  (бартка)-походження слова цілком невідоме, дехто вважає, що воно пішло від давньонімецького слова «bárta», що теж означає сокиру.

Бартки виникли водночас із заселенням карпатських схилів. Високофункціональне поєднання ціпка, сокири і молотка було породжене потребами специфіки проживання в гірських районах. Її витоки визначають походження не тільки від деяких видів ручної зброї, а й через функціональні потреби мешканців гір при перебуванні на крутих схилах у тому, що життя людей в лісистих горах має свою специфіку. По-перше, ходити гірськими схилами без бартки - ціпка досить-таки не зручно. Однак і звичайна тростина мало чим допоможе у густих хащах. Потрібен був інструмент, який поєднував би ціпок з сокирою. По-друге, в гірських лісових нетрях на людей чатувала небезпека зустрічі з хижаками, а то й розбійниками. Тож для захисту треба було мати зброю.

Гуцульські бартки мали еволюцію саме від легкого бойового топірця — келепа, чекана, клевця як різновидів бойових сталевих молотків, що мали з однієї сторони тупий обушок, а з іншого боку обуха — гострий видовжений носок. Деякі вчені вважають, що саме використання бойових сокир — кельтів, і дало таку назву галльським племенам — коло, колоти, колти, кельти… За цією версією після міграції кельтів з Карпат, їхні сокири не тільки залишилися у вжитку автохтонного населення, але й знайшли розвиток у гуцулів.  Так з'явилась бартка. Використовувалася як холодна ударна і метальна зброя українськими опришками, як інструмент самозахисту під час прогулянок містом, бійок в корчмах, полюваннях; а також як ціпок і мачете під час мандрів по гірських хащах і схилах. Опришки використовували бартку не тільки як ударну, але й, так само як кельти — метальну. Ним можна було влучати в нападника з відстані (щось на зразок індіанського томагавка). Танці ж із бартками перетворилися у славнозвісний культовий обряд під назвою — «Аркан».

У сусідніх карпатських народів бартка має різні назви: «валашка» у чехів та словаків, «балта» у румунів, а також «бренкач», «келеф» (або «келеп»), «чекан». Словацька валашка (valaška) — довга (до 1 метра) — тонка, легка сокирка, що використовувалась в минулому словаками як зброя і як ціпок. Використовується зараз в народних танцях. Крім словаків подібні сокирки мали угорці (fokos, «фокош»).

Гуцульські топірці часто використовувались під час бійок у корчмах, де збиралася молодь, тому хлопцям дозволяли лише дерев'яні бартки, аби уникнути каліцтв. Але в більшій мірі бартка слугувала ознакою одруженого чоловіка - "газди". Держаки бартки були довгими, з ясена, їх прикрашали цікавою різьбою, сталеві леза відливали з візерунками. Топірці виготовляли різних розмірів і різного матеріалу. Для дітей і юнаків аби не покалічити одне одного — робилися маленькі дерев'яні, для мисливців і господарів — довгі, що нагадували тростини-ціпки, вони чудово допомагали пересуватися гірськими схилами та переходити швидкоплинні річки.

В 16-17 ст. гуцули могли взяти за звичай носіння бартки як приклад панівного классу з їх келепами та чеканами, з якими ті ходили як з ціпком. Гуцули замість ціпка вживають топірець, у якого на верхньому кінці насаджена невелика, найчастіше мідна сокирка, прикрашена різьбленням. У високогірних районах Карпат, у гуцулів та лемків, танці зі зброєю займали важливе місце в ініціації чоловічих і статево-вікових груп.

З часом, в етнографічні часи, бартка перестала бути зброєю і перетвворилась з сокири на просту, красиву, стилізовану сокирку-тростину, символ чоловіка, універсальний інструмент у горах. Сьогодні бартку мало хто з гуцулів використовує як зброю, більше як оберіг, декоративну прикрасу, символічний сакральний предмет у обрядах(напр.коляда) і танцях(аркан). Тому тепер мідні сокирки заміняють часто на дерев'яні з різними інкрустаціями.

Переглянувши довідкову літературу, інформацію в мережі «Інтернет», я обрав такі тростини-топірці за дизайном та використаними матеріалами (рис 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7). Для аналізу конструкцій складемо таблицю №1

Рис.1        Варіант 1

Рис.2    Варіант 2

Рис.3     Варіант 3

Рис.4     Варіант 4

Рис.5      Варіант 5

Рис.6     Варіант 6

Рис.7     Варіант 7

Таблиця №1

Характеристика подібних аксесуарів.

Перейдемо до безпосереднього визначення конструкції  та дизайну ціпка-топірця з урахуванням функціональних можливостей та належності цього виробу до чоловічого аксесуару.

 Проаналізувавши варіанти топірців (барток), наявність відповідних матеріалів та інструментів, визначимо найбільшу кількість переваг ціпка-топірця. Будую таблицю №2, в яку вношу свої рішення після обґрунтування технічних вимог під час конструювання ціпка-топірця, позначаючи виконані умови знаком «+». Краще розпочати з вимог які можна виконати.

Таблиця №2

ІІ Конструкторський етап

Таблиці №1 та №2 сприяють розробці ескізу ціпка-топірця.

Рисунок 9    Ескіз

Ціпок-топірець

Таблиця №3.Специфікація виробу

Примітка:

*Деталь інкрустується вставками з бісеру

ІІІ Технологічний етап

 Технологічна картка виготовлення ціпка-топірця

Таблиця №4                                                           

 Оцінка якості сконструйованого та відомих виробів розраховується за формулою:

 К_п= К_ід– К_{відх.мах} ,

де Кп – коефіцієнт питомого виробу;

      К_{ід  -} ідеальний коефіцієнт виробу (теоретичний) = 1;

К_{відх.мах} = 1/в,                                                                                                                     де в – кількість поставлених позитивних вимог.

К₁=1-1/7=0,857;              К₅=1-1/7=0,857;       

К₂=1-1/5=0,8;                  К₆=1-1/5=0,8;

К₃=1-1/5=0,8;                  К₇=1-1/6=0,833;

К₄=1-1/4=0,75;                К₈=1-1/8=0,875. (Сконструйований)

Коефіцієнт максимально можливий (К_мах) розраховується:

К_мах=К_ід-1/С, де С- кількість вимог; К_мах=1-1/9=0,889.

Результати фіксуються у таблиці №5 і порівнюються.

Таблиця №5

ІV Заключний етап

Оцінимо порівнянням функціональних можливостей семи топірців і сконструйованого.

 Відносний аналіз показує, що виготовлений виріб є прототипом конструкції №1,2,5 та має перевагу над іншими топірцями і відповідає вимогам які перед ним ставились.

Оцінка

1.      Виріб є (або може бути) аксесуаром

2.      Притаманний чоловікам

3.      Простий у виготовленні.

4.      Мало затратний у виготовленні.

5.      Відносно мала вага.

6.      Має ергономічну ручку.

7.      Надійний у використанні.

8.      Має мати  естетичний вигляд та оздоблений в етнічному стилі

Результати випробувань засвідчили: ціпок-топірець є суто чоловічим аксесуаром оздоблений у етнічному стилі може використовуватись під час державних урочистостей разом з національним одягом а також слугувати ціпком-тростиною для хворих та людей похилого віку. На мою думку, мою роботу можна оцінити на 11 балів.

Розрахунок витрат

Брусок 170x75x30 (1шт) =5 грн ;

Брусок  800x45x20 (1шт) =15 грн;

Морилка та пензлик  =3 грн;

Фарба акрилова  = 1 грн;

Наждачний папір 50см = 2 грн;

Бісер = 0,50грн;

Лак = 3 грн;

Всього витрачено 30 грн.

Пояснювальна записка

    Вартість подібного ціпка або топірця на ринку та в крамниці коливається від 100 гривень. За таку суму можна виготовити 3 ціпки-топірці, економія очевидна.

     Заощаджені при виготовленні кошти, дозволять мені придбати необхідний матеріал для виготовлення інших виробів.